09:00.

Зупинився час. Зупинилося місто. Але не зупинилася наша пам'ять. У повній тиші ми схилили голови, щоб вшанувати тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Це була мить, коли тиша говорила голосніше за будь-які слова. Після хвилини мовчання за загиблими відбулася акція підтримки для родин героїв, які досі чекають на повернення своїх близьких, що перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими. Цей символічний перехід від ушанування пам’яті до підтримки тих, хто чекає, об’єднав нас у спільному прагненні залишатися поруч. Ветерани, волонтери та активісти громадських організацій звернулися до сімей безвісти зниклих героїв. Ми говорили «дякую». Дякували за мужність чекати, за силу вірити, за те, що їхня любов — це невидимий фронт, який тримає нашу спільну надію. Захід став мостом між минулим і сьогоденням, між болем і надією. Він об’єднав родини, волонтерів, ветеранів і громадянське суспільство. Разом, у хвилині мовчання та щирих словах, ми нагадали собі й світові: Пам’ятати — наш обов’язок. Підтримувати тих, хто чекає, — наша честь. Для всіх, хто пов’язаний із безвісти зниклими або полоненими героями, ми створили відкриту групу. У ній ми обговорюватимемо майбутні заходи, корисну інформацію та питання підтримки. https://t.me/+Yv196Kivpqg1ZWEy